Бесіди з християнської етики (1 клас)

Бесіда 1.

Людина – чудовий задум Творця

(урок «Я досліджую світ», тема «Органи чуття»)

Демонстра

ція плаката із зображенням тіла людини

Запитання:

-          Що таке тіло людини?

-          Назвіть частини людського тіла?

-          Які їх функції?

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Бог дав людині тіло, руки і ноги, щоб вона могла доторкатися та на дотик

відчувати холод і тепло, сухість і сирість. Через дотик ми безпосередньо контактуємо з

тими речами, які бачимо очима, і тоді можемо ще конкретніше їх характеризувати,

тверді вони чи м’які, гладенькі чи шорсткі.

Руками ми можемо обняти людину, витерти сльози, при потребі допомогти,

подати хліб голодному. Руками можемо сіяти, косити, будувати…

Ногами ми ходимо, бігаємо, стрибаємо, вільно піднімаємося вгору, плаваємо і

пірнаємо у воді.

Гра з рухами.

Руки, що стискають скарб,

Руки, що приймають подарунок,

Руки, що пестять, гладять,

Руки, що радіють,і плескають,

Руки, що забороняють, заперечують,

Руки, що моляться.

Рефлексія із рухами.

Маю два очка, ними світ бачу,

Маю дві ніжки, ними я скачу.

В голівці – розум, щоб мудро жити,

В грудях серденько – людей любити.

Маю два вушка, ними я чую,

Ротиком Божі дари смакую.

Приємний запах носик лоскоче,

Їсти смачненьке язичок хоче.

Очками бачу, вушками чую.

Ніжками світом я помандрую,

Ручками маму я обнімаю,

Устами Бога я прославляю.

Хочу щасливо на світі жити,

Богу та людям вірно служити.

Кожен із нас є неповторним, особливим, за допомогою органів чуття може

пізнавати світ, створений Богом, пізнати велич Бога Творця.

Бесіда 2

Моя сім'я

(урок «Я досліджую світ», тема «Сім'я» )

Демонстрація «Інтерактивна квітка з пелюстками»

-          Ця квітка незвичайна. На її пелюстках сховані малюнки, які допоможуть нам відгадати ім'я квітки

Відкриваємо першу пелюстку. (зображення батьків з дитиною).

-          Кого ви бачите на малюнку?

-          Першими, хто взяв нас на руки, вчив робити перші кроки, були наші батьки

Відкриваємо другу пелюстку. (зображення дорослих на руках з дитиною в церкві).

-          Кого ви бачите на малюнку?

-          Як називаються батьки, які несли нас хрестити до церкви?

-          Для чого обирають хресних батьків? Чи допомагають вони вашим  батькам? Як?

У своїх молитвах ми маємо згадувати не тільки рідних, а й хресних батьків,

просити Бога, щоб зміцнив їхнє здоров’я. Хресних батьків теж потрібно у

усьому слухати і дуже любити.

-          Що зображено на малюнку третьої пелюстки? (На малюнку зображено

хлопчика і дівчинку - братика і сестричку.)

        - У кого з вас є брат чи сестра? Назвіть їх імена.

        - За що ви їх любите?

        - Ісус навчав, що нам потрібно любити кожну людину так, як

рідних брата чи сестру. Усі ми з вами є братами і сестрами, а Бог —

нашим Отцем. Встаньте і подаруйте своїм братикам і сестричкам

щирі усмішки.

   На четвертій пелюстці – бабуся і дідусь.

        - Кого ви бачите на п'ятій пелюстці? (На пелюстці наклеєне дзеркало, тому

бачимо самих себе.)

        - Від кожного з вас залежить, чи будуть ваші рідні й хресні батьки, брати й

сестри, дідусі й бабусі радісними і щасливими. Маємо слухати їхні мудрі

поради, любити і молитися за них. Бог говорить до нас через рідних і

хресних батьків, бабусю й дідуся. Коли дорослі просять вас про те, щоб ви

були чемними. Маємо їх слухати.

-          Отже, як називається наша квітка? (Сім'я, родина)

Бесіда 3.

Співчуття і милосердя

(урок «Я досліджую світ», тема «Людина серед людей» )

    Прослуховування та обговорення повчального оповідання.

Один багатий купець повертався додому пізно вночі. Дорога вела попри кузню.

Коли купець наблизився до кузні, то почув, що коваль ще працює, хоч наближалася

вже північ. Купцеві стало шкода коваля, який так допізна мусить працювати. Він зайшов

до кузні і запитав:

– Чому ти, добрий чоловіче, так допізна працюєш? Час тобі відпочити. Хіба ж ти

так мало заробляєш удень, що мусиш працювати аж до півночі?

– Ні, добродію, – відповів коваль. – Я заробляю для себе вдень достатньо. Але мій

приятель уже довго лежить хворий і не може прогодувати себе та свою родину. Тому я

працюю щовечора пор дві години, а гроші, які за той час заробляю, віддаю моєму хворому

приятелеві.

– Чоловіче, – каже купець, – я бачу, що ти маєш добре серце, але ж хіба твій

приятель зможе повернути тобі гроші?

– Повернути? – перепитав коваль. – Та хіба ж я даю йому на те, щоб опісля

відбирати назад? Я за себе не журюся, аби йому допомогти. Він зробив би для мене так

само.

Купець полюбив доброго коваля і вирішив нагородити його. Наступнього знову

прийшов до нього й каже:

– Дарую тобі всі гроші. Купи собі за них заліза і розшир кузню. Так зможеш більше

заробляти і скласти хоч маленький маєток на старість.

Але коваль промовив:

– Дякую Вам за добре серце, та грошей прийняти не можу, бо я їх не заробив. Коли

Ваша воля, то дайте їх моєму хворому приятелеві, бо він їх більше потребує. Та й мені

буде легше, бо тоді не муситиму працювати до пізньої ночі.

Купець ніяк не міг переконати коваля прийняти гроші і, скориставшись його

порадою, віддав їх хворому приятелеві.

«Дай тому, хто в тебе просить» (Мт. 5:42).

Про милосердного коваля рознеслася слава по цілому місту, і багато людей

наслідувало його добрий учинок, допомагаючи потребуючим.

  Запитання для обговорення:

-          Для чого коваль працював допізна?

-          Чому він допомагав приятелеві?

-          Чому він не забрав гроші купця собі?

-          Милосердя, виявлене до бідних чи тих, хто страждає, повертається до того, хто

дає сторицею, бо ця діяльність благословенна Богом. «Отож, коли даєш милостиню, не

труби на весь світ, як роблять лицеміри. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва

рука не знає, що робить твоя права» (Мт. 6:2-3).

Вивчення вірша

Здавна, кажуть добрі люди,

Ближніх Бог велів любити.

І завжди для всіх і всюди

Треба нам добро робити.

І найкраще – знаю нині –

Коли совість підказала,

Так зробить добро людині,

Щоб вона про це й не знала.

Бесіда 4.

Піклування

 (урок «Я досліджую світ», тема «Усе в природі взаємопов’язане,» )

     Діти заплющують оченята й уявляють, що піднімаються дуже-дуже високо і

сідають на хмаринку, з якої добре видно красу світу: квіти, трави, дерева, пташок і

звіряток. Учитель запитує, чи сподобалось їм літати і хто ще може літати, обіцяє, що,

коли робитимуть добрі справи, Бог подарує крила і вони теж зможуть літати зі своїми мріями та побажаннями до Бога.

Зачитування вчителем казки «Крилаті друзі».

Далеко від нас є тепла сонячна країна, в якій живуть лише квіти. Країна так і

називається Квітковою. Серед місцевих жителів є жовті, блакитні і навіть різнобарвні

Квіти. Жилося Квітам дуже добре: ясне небо ніжно всміхалося до них, сонце пестило

золотими променями, вітер любив гратися з ними, і Квіти сміялися. Росли вони всюди: на

галявинах, біля озера, і навіть на стежках.

У квітковій країні ніколи не було сильних злив, лише часом падало кілька краплин,

аби зволожити землю. І цього цілком вистачало її жителям.

Недалеко від квіткової країни була країна Метеликів. Там жили тільки... (діти

продовжують самостійно речення) Метелики. Веселі метелики дуже швидко літали,

адже вони мали великі й міцні різнобарвні крила.

Метелики товаришували з Квітками й у разі потреби, завжди прилітали їм на

допомогу. Добрі сусіди розуміли, що Квіти потребують захисту, адже пелюстки значно

тендітніші і слабші, аніж міцні, сильні крила.

Метелики були дуже розумними. Одного дня вони уважно подивилися на небо і,

побачили велику чорну хмару, зрозуміли, що Квіткову країну чекає негода. До Квітів

наближалися блискавка й така сильна злива, яка могла змити усю яскраву фарбу з ніжних

беззахисних пелюсток і вщент поламати тендітні стебла.

Чи могли Метелики якось допомогти Квітам, використавши силу й міць своїх

крил?

Як ви думаєте, що зробили Метелики, коли дізналися, що Квітковій країні

загрожує негода?

Вони полетіли в Квіткову країну і кожен Метелик своїми міцними крильцями

накрив по одній Квітці.

Невдовзі буря вщухла і злива закінчилася. Щасливі Квіти були безмежно вдячні

Метеликам за те, що ті допомогли їм безпечно пережити велику негоду. Усі квіти стали

в коло і пішли у веселий танок.

       Кожен із нас схожий на дуже гарну, барвисту, але ще зовсім малу і беззахисну

квітку, якій дуже часто потрібна допомога. Так само, як до квітів прилітали метелики,

щоб накрити їх своїми крилами і захистити їх від усього злого, так і Ангели Хоронителі

оберігають нас від усього, що може нам зашкодити. Ангел Хоронитель захищає нас від

зла і веде за руку тоді, коли ми потрапляємо в небезпеку.

     Виготовлення Ангелів з паперу.

Діти дарують виготовленого Ангела сусіду такі слова: «Оксанко (ім'я), дарую тобі цього

Ангелика. Нехай Він тобі завжди пригадує про твого Ангела Хоронителя. Не забувай

щодня молитися до свого Ангела Хоронителя!»»

Бесіда 5.

Вчіться прощати

(урок «Я досліджую світ», тема «Чесноти людини» )

Обговорення оповідання

Одного разу син розсердився і згарячу сказав матері образливе, грубе слово.
Заплакала мати. Схаменувся син, - жаль стало йому матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив матір.
Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився син матері низько до землі й говорить:
—    Простіть мені, мамо, за образливе слово.
—    Прощаю, — сказала мати й зітхнула.
—    Забудьте, мамо, що я сказав вам образливе слово.
Задумалась мати, геть посмутніла. На її очах з’явились сльози.
Каже вона синові:
— Хочу забути, сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається. 

- А чи ви когось ображали? Як саме?

-  Чи легко вам ображатися?

-  Чи легко вам пробачити?

-  Як ви думаєте, чи пробачила мама синові? (Так. Але для того, щоб син не робив більше таких помилок в житті, сказала про рани від образливих слів)

- Образи насправді можуть стати поганою звичкою (коли вас зовсім не ображають, а ви ображаєтесь). Тому слід навчитися не ображатися і раз по раз тренувати себе в цьому вмінні. Стримувати себе, не сердитися на інших людей, молитися за себе та за інших. А головне – навчитися любити, бо коли сильно любиш – то не ображаєшся.

Гра «Квітка примирення».

Діти передають принесену вчителем чарівну Квітку Примирення одне одному по

колу. Коли квітка потрапляє до рук дитині, вона має розповісти про те, як вона

помирилася або помириться зі своїм другом, однокласником.

 Потім квітку ставлять на найвидніше місце у класі, щоб вона нагадувала учням про те, як важливо вміти пробачати одне одному та не ображатися.

-          Попросимо у Бога навчити нас любити своїх ближніх у всіх життєвих ситуаціях. І не забувайте згадати перед сном людей, на яких затаїлась образа, подумки пробачити і помолитися за них.

Бесіда 6.

Різдво.

(урок «Я досліджую світ», тема «Культура та звичаї уфкраїнців» )

Вчитель:

    -Як ми разом з рідними, очікуємо сімейного свята, готуємося до нього, так усі

християни готуються до радісного свята Різдва Христового.

            Учні стають на килимок, застелений на підлозі, щільно закривають долонями очі і

пробують якнайкраще уявити собі те, що вчитель промовляє напівпошепки й загадково.

-           Ми вирушаємо в далеку мандрівку на багато років назад. Килимок

відривається від землі. Ми летимо! Бачимо дуже багато будинків, на

вулицях безліч людей, усюди шум, гамір. Знаємо, що це місто називається

Назарет. Наш чарівний килимок легко опускається вниз, і ми сідаємо на

землю. Можете розплющувати очі і сідати на місця.

-          Живе в цьому місці добрий чоловік Йосиф. З ним заручена Марія, праведна

дівчина, якій з’явився ангел і сповістив, що вона народить Сина й назве його

Ісусом.

          Діти отримують заготовки з білого картону і наклеюють на них шматки фольги,

аби чудесна зоря мерехтіла, переливалася, сяяла. Учитель нагадує, що перед тим, як

вирушити в дорогу, царі взяли для Ісуса дарунки: золото, ладан і миро, і показує три

пакунки, дає їх трьом дітям, до одного кінця готової зірки прив’язує або приклеює

скотчем довгу нитку (стрічку). Бере в руки зірку, а всі діти по черзі чіпляються за нитку.

Вчитель керує зіркою, вигадує різні круті стежки, діти ідуть за зорею. Усі зупиняються

біля дошки. Діти відпускають нитку, вчитель закріплює зірку скотчем до дошки, поруч із

зорею ставить ікону Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Діти кладуть під ікону

дарунки.

        Учитель знову просить дітей сісти на чарівний килимок і закрити долонями очі, а

відтак промовляє.

– Наш килимок знову відривається від землі, покидає Вифлеєм – місто, де

народився Ісус… Ми оминаємо моря, океани й гірські вершини і приземляємося в нашій

кімнаті. Ось ми й повернулися! Розплющте очі й розгляньте все довкола.

-          Як святкуємо Різдво у нас в Україні? (Увечері напередодні Різдва вся родина

сідає до столу на Святу Вечерю.)

-           На Святу Вечерю на столі ставлять і запалюють свічку, і ми теж зробимо це.

Мерехтіння свічки нагадує зорю, що вела мудреців зі Сходу до вертепу.

-          А які страви ставлять на столі?

-          У різних куточках України і світу готують різні страви, але обов’язковою на

кожному столі є кутя.

-           А ще за столом колядують усією родиною, а від домівки до домівки ходять

колядники.